 |
ОСТАННІЙ ЛИСТ СИНА ДО МАТЕРІ...
Мамо, я не вернусь,
Тут такі гарні люди,
В моїх роздертих грудях час зупиняє плин...
Знаєш, ця смерть комусь
Правди уроком буде.
Мамо, так вірив в чудо Твій непокірний син...
Рідна моя, не плач,
Сліз Твоїх я не вартий,
Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим,
Спалимо геть до тла
На волелюбних ватрах
Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди!
Мамо, прости мені,
Як пробачала часто,
Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав
Мить для звитяг борні...
Мамо, мій обрій гасне,
Я відчуваю ласку світлих очей Христа...
(Світлій пам'яті загиблим за Україну)
НЕ ПЛАЧ, МІЙ СИНОЧКУ…
 |
Ти, синку, питаєш: "Де неньо?"
І слізки на віях тремтять -
Твій неньо є кров'ю у венах
Землі, що по праву твоя.
Він там, де гартується воля
В горнилі, що зветься Майдан,
Де досі відлунює болем
Одвічна Вкраїни журба.
Він там, де історію пише
Народ, що здійнявся з колін,
Аби його ворог не нищив
І в рабство не йшов його син.
Він там, де звучить: "Ще не вмерла!"
І лине під Божий покров,
Аби стрепенулась Говерла
І збурила приспану кров.
Він там, де пульсують мільйони
Свобідних сердець, як одне,
Він неньку-Вкраїну боронить,
Боронить тебе і мене...
Не плач, мій синочку, за неньом,
З очей своїх слізки зітри,
Поглянь, жовто-сині знамена
Розгойдують Волі вітри!!!
(Моєму піврічному синові, батько якого на Майдані виборює для нього кращу долю...)
|
|
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий