Прокидайся.

Прокидайся.

Вже не ніч, Боже мій!
Не закрию я очі,
Не для того ти дав через матір життя!
Я не схиблю, повір!
Моє сердце гуркоче
в такт з майданом - єдине седцебиття.

Я прокинувся новий.
Нема більше страху,
Тільки слово і воля і боротьба!
Бачив очі дітей
тих, що на барикадах,
Очі прагнуть свободи, ціною життя.

Те вже вам не сховать.
Відбрехатися світу
Вже не вийде у вас, номер цей не пройде!
Прокидайся. Вставай!
Повстань, Україна!!!
В казимати синів твоїх влада веде...

В.Штурм

Вітер боротьби.

               Вітер боротьби.

Безвихідь цю терпіти неможливо,
Вже навіть стало нічого втрачати!
Лише брехні суцільні чорні брили...
Пора вставати! Як можна спати?

Байдужість вже не може жити далі,
В душі інакші, нові відчуття!
Ми не спимо, ми боремось без жалю,
Для нас назад немає вороття!

Безкарності жадають вовкулаки,
І б'ють за те, що ми вже не раби!
Вставай народ! Не можна далі спати!
Майбутнє там - де вітер боротьби.


Присвячується всім героям майдану. В.Штурм.

Шевченко, любий, ми боримось, ми ще живем, і вільне слово наше лине.....

Автор: Валькірія.

МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ ! 

МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ ! Нас вчора травили газом, Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь. Мамо, я - екстреміст! Бо брат мій, що прагнув волі, Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись. Мамо, я - екстреміст, Вдихаю дими Майдану, Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист. Мамо, я - екстреміст, І шля'ху назад не буде, Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!". Мамо, я - екстреміст, Я кров'ю cкропив землицю, Вірю - мені проститься завтра, а чи колись. Мамо, я - екстреміст, Я вже не боюся смерті. Війна потребує жертви... Рідна моя, молись !!!

ОСТАННІЙ ЛИСТ СИНА ДО МАТЕРІ…

ОСТАННІЙ ЛИСТ СИНА ДО МАТЕРІ... Мамо, я не вернусь, Тут такі гарні люди, В моїх роздертих грудях час зупиняє плин... Знаєш, ця смерть комусь Правди уроком буде. Мамо, так вірив в чудо Твій непокірний син... Рідна моя, не плач, Сліз Твоїх я не вартий, Нині сумне, та завтра вітер розвіє дим, Спалимо геть до тла На волелюбних ватрах Наші одвічні ґрати, трішки лишень зажди! Мамо, прости мені, Як пробачала часто, Знаєш, не страшно впасти, гірше - коли проспав Мить для звитяг борні... Мамо, мій обрій гасне, Я відчуваю ласку світлих очей Христа... (Світлій пам'яті загиблим за Україну) НЕ ПЛАЧ, МІЙ СИНОЧКУ… Ти, синку, питаєш: "Де неньо?" І слізки на віях тремтять - Твій неньо є кров'ю у венах Землі, що по праву твоя. Він там, де гартується воля В горнилі, що зветься Майдан, Де досі відлунює болем Одвічна Вкраїни журба. Він там, де історію пише Народ, що здійнявся з колін, Аби його ворог не нищив І в рабство не йшов його син. Він там, де звучить: "Ще не вмерла!" І лине під Божий покров, Аби стрепенулась Говерла І збурила приспану кров. Він там, де пульсують мільйони Свобідних сердець, як одне, Він неньку-Вкраїну боронить, Боронить тебе і мене... Не плач, мій синочку, за неньом, З очей своїх слізки зітри, Поглянь, жовто-сині знамена Розгойдують Волі вітри!!! (Моєму піврічному синові, батько якого на Майдані виборює для нього кращу долю...)